![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg8r9pp-FfrUb_6P8CMP52veydqYotcUVDAnAX2gFhKm6DlRqXwVesWuxDBCuaso6F2RZpl7Ms24QafutBXnH4oMF07SilXKUSZybATf91dsgm9mSmSYBQ_HR1NIN1aPRiCw5cI5_UA_xk/s320/NUBIP__1.jpg)
Журбо моя!
Зажуре!
Ти сива, сиза, біла!
Ти чорний біль!
Чорнобиль!
Ти у моїй крові!
Ось уже 31 рік дзвони Чорнобиля стукають у наші серця, змушують зупинитись і озирнутись у 1986.
Згадати історію аварії на Чорнобильській атомній електростанції, поглибити знання учнів про неї, вчити сприймати чужу біду, чужий біль як свій власний, саме з такою метою для учнів 7 класу було проведено годину-пам'яті "Дзвони Чорнобиля".
Час пливе невпинно. Спливають роки, а чорний день Чорнобильської трагедії залишається найбільшим горем для нас українців.
Чорнобиль... Мертва зона... Сьогодні такі слова гірким болем відлунюються в наших серцях. Ще раз згадали шестеро людей, які загинули майже відразу. І всі молоді. Вони до кінця виконали свій обв'язок.
Немає коментарів:
Дописати коментар